САМОДЕРЖАВНА МОНАРХІЯ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА МОСКОВСЬКОГО У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХV – НА ПОЧАТКУ ХVІ ст.
Ключові слова:
монархія, Іван ІІІ, самодержавство, князь, Велике князівство МосковськеАнотація
У статті розглядається процес возвели-
чення Великого князівства Московського у другій половині ХV – на початку ХVІ ст. і
перетворення його на нову імперію на сході Європи. Робиться спроба проаналізувати
особливості формування нової політичної системи Московії, визначити фактори, які
посприяли перетворенню Московії на самодержавну монархію. Окремо розглядаються
стосунки московського князя Івана ІІІ і православних московських ієрархів, а також
роль православної церкви у формуванні самодержавної монархії у Великому князівстві
Московському. В другій половині ХV ст., коли остаточно зникає влада монгольського
хана, відбувається процес формування власної світської та духовної еліти, формується
також державно-владна модель нового регіонального лідера. Важливу роль у появі нової
держави відіграла постать московського князя Івана ІІІ. За правління Василя Темного,
батька Івана ІІІ, відбулися ряд змін в адміністративно-територіальній структурі
Великого князівства Московського: на зміну удільній черезполосиці приходить нова по-
вітова система; повіти управляються намісниками великого князя. Ці зміни, започат-
ковані Василем ІІ, поступово формують нову єдину адміністративну, судову і фінансову
систему управління державою. За Івана ІІІ проходить процес формування нової москов-
ської бюрократії. Князь делегує частину владних повноважень своїм радникам і новому
служивому люду. Відбувається поступова деперсоналізація управління, що говорить про
появу в Московії нової модерної держави. При великокнязівському дворі створюються
спеціальні відомства – столи, які очолюють дяки. До штату відомств входять про-
фесійні управлінці – толмачі (перекладачі), дяки і піддячі. До їх компетенції відноси-
лись питання фінансів, військової організації, судочинства. Ще одним кроком Івана ІІІ
до централізації влади і уніфікації управління територіями Московії стало прийняття в 1497 р. Судебника. Кодифікований збірник мав виконати роль нової Руської Правди –
стати уніфікованим правовим документом для всіх колишніх удільних територій та їх
населення. Московські служиві люди отримали від князя універсальну зброю у боротьбі
з місцевою елітою. Остання втрачала суверенне право управління, переставали діяти
місцеві правові норми.