РОЗРОБКА ІОНОМ ВИНОКУРОМ КОНЦЕПЦІЇ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

У статті висвітлено погляди І. Винокура на формування угруповань черняхівської
культури від верхів’їв Дніпра, Західного Бугу до Середнього Надніпров’я, від Прип’яті
до Чорноморського узбережжя і Нижнього Дунаю, а також Молдови й частково Румунії
та Південно-Східної Польщі. Відзначено, що він звертав увагу на те, що у Верхньому
Подністров’ї до зарубинецько-пшеворського субстратного підґрунтя черняхівської
культури додалися елементи липецької культури, а в Середньому Подністров’ї вона
сформувалася на підставі зарубинецьких, східнопшеворських, фракійських, сарматських
та вельбарських компонентів. Черняхівські старожитності мали відбитки цих культур,
але їх основа залишалася слов’янською. Вчений віздначав, що ця культура включала
до свого складу представників різних етносів, але її ядром були заселені слов’янськими
племенами території Лісостепу між Верхньою та Середньою Наддніпрянщиною й
Середньою Наддністрянщиною. Черняхівська культура впродовж майже двох століть
була головним чинником соціально-економічних процесів на цих землях, вчиняла
безпосередній вплив на формування праукраїнського етносу та його еволюцію.
Накопичені цим конгломератом знання, вважав І. Винокур, були місткими й
застосовувалися в різних сферах. У першу чергу це проявилось у створенні оригінальних
календарів, розвитку метрологічних понять, писемності та медичних знань. До
такого висновку вчений дійшов на підставі аналізу результатів розкопок ряду поселень
(сс. Ружичанка, Бакота, Іванківці, Велика Слобода, Ставище та ін.), могильників
(сс. Ружичанка, Раковець, Баглаї, Бернашівка та ін.) та капищ (сс. Іванківці,
Ставчани, Бакота та ін.). І. Винокур вважав, що, за свідченнями античних авторів
(Йордана, Прокопія Кесарійського, Менандра та ін.), венедами слід вважати племена
зарубинецької та східнопшеворської культур, на основі яких сформувалася черняхівська
культура, старожитності якої разом із корчацько-празькою, пеньківською,
колочинською культурами відносив до антів і склавинів.