ДЕРЖАВНА ІДЕЯ ТА СПРОБИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЮ ЕЛІТОЮ В РОКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1648-1676)

Анотація

У статті з’ясовано суть державної ідеї, засади
якої полягали у визволенні «руського (українського) народу», правовому обґрунтуванні неза-
лежності утвореної держави («Руського князівства») й включення до неї усіх етноукраїн-
ських земель. Проаналізовано причини невдачі її реалізації за гетьманату Б. Хмельницького,
внаслідок чого вона не перетворилася в альфу й омегу діяльності молодої політичної еліти,
котра інтенсивно формувалася у добу революції. Встановлено, що тільки угрупування «са-
мостійників», попри тимчасові прояви відступництва у 1659–1665 рр., залишалося вірним
її основним принципам. У другій половині 60-х – першій половині 70-х рр., коли його очолив
П. Дорошенко, він та київський митрополит Й. Тукальський збагатили зміст державної
ідеї положенням про необхідність утворення «Руського патріархату» з центром у Києві.
Доведено, що у перехідний період до здобуття незалежності його представники розгляда-
ли можливість прийняти протекції польського короля, царя чи султана у формі «опіки»
(своєрідного «патронату»), а не підданства на підставі взаємообумовленого договору. На
відміну від них, формується впливове угрупування еліти (переважно лівобережної), яке від-
ходить від підтримки ідеї незалежності, задовольняючись отриманням автономії у складі
Речі Посполитої/Корони Польської чи Московії. Запорозька старшина продовжувала зали-
шатися у полоні програми здобуття станової автономії для Війська Запорозького.