СПРОБИ ПРОТЕКЦІЇ КРИМУ НАД УКРАЇНОЮ (1660 – поч. 1680-х рр.)

Анотація

У статті розглядається проблема українсько-кримських політичних відносин у пе-
ріод Руїни. Автор аналізує зовнішньополітичні кроки гетьманів Ю. Хмельницького,
С. Опари, П. Дорошенка, спрямовані на налагодження конструктивних відносин з
Кримським ханатом в контексті системи міжнародних відносин у Центрально-Східній
Європі того часу. Розкрито плани володарів Криму щодо перетворення Української дер-
жави на свого васала та роль татарських військ у перебігу збройної боротьби на тере-
нах Гетьманщини. Щодо останнього то, щоб досягнути цього монаршій династії Гіреїв
необхідно було витіснити з України не тільки війська російського, а й польського монар-
хів. У статті зазначається, що майже всі походи Ю. Хмельницького на Лівобережну
Україну з метою об’єднання українських земель проводилися за участю татарських орд.
Йдеться про вагомість впливу кримсько-татарського чинника на обрання гетьманом
України П. Тетері. На конкретних прикладах розповідається про участь 40-тисячного
ханського війська у спільному поході короля Речі Посполитої Яна ІІ Казимира і право-
бережного гетьмана П. Тетері на Лівобережну Україну. Окремо у когорті керманичів
козацької України, що підтримували тісні стосунки з кримськими татарами, автор
відзначає діяльність гетьмана С. Опари, який на першим серед тогочасних вітчизняних
діячів практично впровадив у життя турецько-татарський напрямок у зовнішній по-
літиці Українського гетьманату. Детально з’ясовуються причини ув’язнення гетьмана
С. Опари його вчорашніми спільниками. Схарактеризовано політику хана Аділ-Гірея І,
який хотів бачити українських гетьманів цілковито залежними від себе. Коли він зро-
зумів, що П. Дорошенко, наслідуючи Б. Хмельницького, намагається грати самостійну
роль, то відразу ж захотів змістити його. Коли ж це йому не вдалося, то він, використо-
вуючи Запорозьку Січ, призначив запорозького військового писара П.Суховієнка (Суховія)
своїм гетьманом правобережного Українського гетьманату.