ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ

Анотація

Статтю присвячено аналізу організаційного,
військово-технічного та кількісного стану збройних формувань Української держави
на початковому етапі Північної війни. Також вивчається проблема озброєння,
постачання, комплектування та тактичних прийомів різних категорій українських
збройних формувань. Зокрема, аналізуються городові козачі полки Лівобережної
та Правобережної України, наймані («охотницькі») полки, у тому числі жолдацька
гвардія гетьмана, а також збройні формування Запорізької Січі. З’ясовано, що у
десяти територіальних полках Лівобережної України (Гетьманщини) реально
нараховувалось 20 тис. боєздатних та близько 5 тис. небоєздатних реєстрових козаків.
У правобережних полках нараховувалось до 8 тис. осіб. У десяти найманих полках
(кінних та піших) нараховувалось понад 5 тис. осіб. Запорізька Січ могла у 1708 році
виставити на полі бою трохи більше 10 тис. козаків. Загальна кількість українських
збройних формувань перевищувала 40 тис. воїнів. Загальна кількість гармат в Україні
досягала 200 одиниць. Додатково вивчалась проблема фортифікаційного облаштування
українського театру Північної війни та причин незадовільного стану оборонних споруд
українських міст. З’ясовано, що головною причиною поганого стану українських фортець
була пряма заборона з боку московської влади на межі ХVІІ-ХVІІІ ст. модернізувати ці
укріплення. Зроблено висновок, що українські військові формування складали значну
силу, однак використовували застарілі тактичні прийоми, не були сконцентровані в
одному оперативному об’єднанні під єдиним командуванням. При створенні українсько-
шведських союзних сил необхідно було докласти значних зусиль для ефективної взаємодії
регулярних шведських та іррегулярних українських військ.