НАСЕЛЕНІСТЬ ДОМОГОСПОДАРСТВ ПАРАФІЯЛЬНИХ СВЯЩЕННИКІВ ПИРЯТИНСЬКОЇ ПРОТОПОПІЇ У 50-70-х рр. XVIII ст.

Анотація

У статті проаналізовано чисельність
людності дворів парафіяльних ієреїв Пирятинської протопопії у 50-70-х рр. XVIII ст.
Головним джерелом дослідження стали сповідні розписи. Вони, попри певні неточності,
містять важливу інформацію про чисельність, родинні зв’язки, статевовікову структуру
людей, котрі мешкали в домогосподарствах парафіяльних священників. Регулярність
ведення цієї документації та відносно добрий стан її збереженості уможливлюють
демографічний аналіз населення домогосподарств. Для нашого дослідження ми обрали
сповідні розписи по десяти населених пунктах, а саме: Бубни, Грабарівка, Гурбинці,
Кручі, Митченки, Приходьки, Усівка, Харківці, Шкурати, Яцини. Це становить 15,4%
від максимальної кількості парафій, котрі діяли у протопопії в досліджуваний період.
Отже, такий відсоток є репрезентативним у історико-демографічних студіях і дозволяє
зробити висновки по протопопії в цілому. Встановлено, що середня населеність дворів
ієреїв становила у 50-х роках – 14, у 60-х – 12,2, а у 70-х – 10,8 людей. Середня населеність
ієрейських домогосподарств у досліджуваний період складала 12,3 особи. Цей показник
узгоджується з результатами, отриманими іншими дослідниками та дозволяє говорити про
спільні демографічні характеристики, властиві ієрейським дворам Київської митрополії.
Відзначаємо тенденцію до зменшення кількості людей у домогосподарствах ієреїв. Аналіз
родинної спорідненості членів двору свідчить, що у 50-х роках у домогосподарствах ієреїв
переважали особи, не пов’язані кровною спорідненістю з панотцями. Утім, уже в два
наступні десятиріччя спостерігаємо перевагу в священницьких дворах осіб, пов’язаних між
собою кровною спорідненістю. Пропорція складає 6,9 до 5,3 у 60-х роках і 7,8 до 3 осіб у 70-х
роках відповідно. Таке явище пояснюємо спробою поєднати нові вимоги щодо претендентів
на священницький сан із усталеною практикою наслідування парафії.