СТУДЕНТИ-ПЕДАГОГИ УСРР: ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ НОВОГО ПОЛІТИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ (КІНЕЦЬ 20-Х – 30-ТІ РР. ХХ СТ.)

Олександр Комарніцький

Анотація


У статті на конкретних прикладах показано опозиційні настрої студентів педагогічних навчальних закладів радянської України, частина з яких не сприйняла більшовицької моделі суспільства. Автор зазначає, що зростання студентства нового типу, яке було незгідне з «генеральною лінією» партії більшовиків, припадає на кінець 1920-х – на 1930-ті рр. У публікації йдеться про те, що студенти з іронією ставилися до політики більшовиків щодо будівництва соціалізму і комунізму. Ряд студентів не сприйняли заклик партії щодо їх участі у громадсько-політичній роботі. Автор виявив низку фактів, коли молодь відмовлялася сприймати вчення класиків марксизму-ленінізму, керівників більшовицької партії і уряду, що принижувало роль Й. Сталіна як «вождя партії й теоретика». Деякі студенти сприймали смерть того чи іншого керівника держави, більшовицького діяча як надію на подальші позитивні зміни в державі (йдеться про Й. Сталіна, С. Кірова, В. Куйбишева). Розповідається, що чимало студентів відмовлялися визнавати марксизм-ленінізм за науку, негативно ставилися до навчальних предметів ідеологічного змісту. Наводиться низка фактів про підтримку молоді ідей Л. Троцького і Г. Зінов’єва, «правоопортуністичної» теорії М. Бухаріна, О. Рикова і М. Томського. Студентство переслідували за «антирадянську та контр-революційну» роботу, не забезпечення «комуністичного виховання дітей». Зазначається, що у студентському середовищі широкого поширення набули антипартійні написи і контрреволюційні анекдоти, поеми «контрреволюційного» змісту. Автор повідомляє про випадки зникнення портретів керівників партії.


Ключові слова


студент; інститут; технікум; більшовики; опозиція

Повний текст:

PDF


ISSN 2309-2254