ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТУ ЦИВІЛЬНОГО ГУБЕРНАТОРА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (КІНЕЦЬ ХVIII – ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ ст.): ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті проаналізова-
но історію функціонування інституту цивільного губернатора – імперського місцево-
го органу влади в українських губерніях у складі Російської імперії, визначено історичні
умови формування управлінської інституції впродовж першої половини ХІХ ст. На осно-
ві архівних матеріалів та опублікованих нормативно-правових актів Російської імпе-
рії авторами охарактеризовано історико-правові аспекти діяльності цивільного губер-
натора, зміну його службових повноважень відповідно до внутрішньополітичного ста-
новища країни. Під час дослідження авторами встановлено що одним із основних норма-
тивно правових актів, що розширював та визначав повноваження цивільного губерна-
тора впродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. став «Загальний наказ цивільним
губернаторам» (1837 р.). «Наказ» (1837 р.) значно розширив повноваження та владу ци-
вільного губернатору у різних сферах життя краю: політико-адміністративній, контр-
олю за органами місцевого самоврядування та представницькими органами дворянства,
економічній, культурно – освітній і цензури, медико-санітарній, тощо. У ході досліджен-
ня автори прийшли до висновку, що юридичне й законодавче закріплення зростаючого
кола функціональних повноважень цивільного губернатора, у першій половині ХІХ ст.,
поліпшило діяльність губернської адміністрації, посиливши її виконавчі повноваження
й важелі впливу в системі імперських органів влади й управління губерніального рівня.