ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА КРІЗЬ ПРИЗМУ ДОЛЬ ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ КИЇВСЬКОГО КОМЕРЦІЙНОГО ІНСТИТУТУ
Ключові слова:
історія повсякденності, історія України початку XX ст., Київський комерційний інститут, Перша світова війна, професорська корпораціяАнотація
В статті, на основі вперше залучених до нау-
кового обігу архівних документів, досліджуються обставини біографій викладачів вищої школи, а також студентів, котрі мали іноземне походження і в роки Першої світової війни
перебували у Києві. Ці особи, попри їх мінімальний відсоток серед насе-
лення України, найбільш тонко передавали через зміни своїх доль ставлення держави та суспільства до відповідних національностей та держав, а отже і національну політику та пануючі у суспільстві комплекси та стереотипи, що засвідчували і загальний ступінь його розвитку та демократизму. Тема досліджувалась на прикладі інозем-
них громадян, котрі здійснювали викладання іноземних мов у Київському комерційному інституті та вихідців із західних частин Російської імперії, котрі були окуповані державами Четверного блоку і вступали на навчання до цього ж інституту в роки
Першої світової війни.
Було встановлено, що з початком війни максимальне сприяння здобули представни-
ки країн Антанти, серед яких абсолютно домінували французькі громадяни. Саме вони
викладали французьку мову у навчальних закладах Києва, а ті, котрі були мобілізовані – продовжували отримувати половину своєї заробітної плати. Так само здобули максимальне сприяння біженці із зайнятих ворогом територій, котрі вступали на навчання до київських вишів.
Водночас російська влада інспірувала суцільне виключення зі складу студентів осіб воюючих із Російською імперією держав та депортацію підданих цих держав у глиб імперії. І в цьому влада здобула підтримку низки пересічних представників місцевого населення.
З приходом в Україну навесні 1918 р. німецьких військ ситуація змінилась. Попри те, що особи німецького походження не здобули явних преференцій, але водночас почали зазнавати репресій (арешти, виселення) окремі громадяни Франції. Проте у цьому випадку репресивні дії з боку німецького командування були до певної міри виправдані, оскільки носили вибірковий характер і стосувались тих осіб, котрі здійснювали діяльність на
користь Антанти. Але при цьому українська влада прагнула максимально захистити таких осіб і вони мали підтримку зі сторони керівництва навчальних закладів у яких вони працювали.
