Еволюція козацької старшини у протоеліту (кілька міркувань дискусійного характеру)

Анотація

Порушена у статті проблема не ставала пред-
метом спеціального наукового дослідження. Внаслідок чого нез’ясованими зали-
шаються основні етапи процесу еволюції (з кінця XVI – до середини XVIІ ст.)
козацької старшини у політичну протоеліту та її прикметні риси. Попри зна-
чну кількість праць істориків, присвячених вивченню становлення у цей час
козацького стану, відсутня цілісна картина коефіцієнта якісних показників у
діяльності козацької старшини, зокрема аналізу її здобутків і втрат.
З’ясовано, що на першому етапі формування протоеліти (кінець XVI –
1621 р.) в центрі її діяльності перебувала низка важливих завдань, які нею були
ефективно розв’язані. По-перше, це досягнення визнання козацтва владними
колами Речі Посполитої рицарською корпорацією, що спонукало його добива-
тися перетворення у новий «політичний народ» України. По-друге, послідовно
захищаючи православ’я, домоглася відновлення функціонування православної
Церкви. По-третє, організовуючи захист південних рубежів України від та-
тарських нападів, сприяла колонізації краю та його швидкому економічному
розвитку.
Другий етап охоплює час з 1622 по 1647 рр. і відзначався наростанням
ціннісних параметрів діяльності старшини. Так, вперше вона почала обсто-
ювати національні права і вольності «руського народу», вважаючи його рівно-
правним з польським і литовським народами. Водночас досягає легітимації
полково-сотенного устрою (у королівських володіннях) в козацькому регіоні,
що започаткував процес зародження інституцій майбутньої Української дер-
жави. Частина старшини починає розглядати Військо Запорозьке протекто-
ром інтересів поспільства, відкриваючи перед ним можливість вільного вступу
до козацької спільноти (скасовуючи відмінності у соціальному статусі нереє-
стрового козацтва і покозачених селян і міщан та реєстрового). Аналіз якісних
показників діяльності козацької старшини у досліджуваний час дає підстави
констатувати факт її переходу у політичну протоеліту.